Maternity hospital Rivne perinatal center

Хочу лишити відгук про чудового лікаря Макаровець О.М. Можливо комусь буде корисним , бо дізнавшись, що мені потрібно робити перевірку прохідності маткових труб дуже переживала, читала різні форуми. Ця лікар професіонал своєї справи, навіть не відчула що відбувається. Просто приємна та позитивна людина, яка відразу викликає довіру та робить процедуру максимально комфортною . Окрема подяка медичній сестрі (нажаль не знаю імені ) , котра максимально заспокоїла, пояснила та піклувалась про мій комфорт.

Дуже вдячна Макаровець О.М. робила в неї прохідність маткових труб дуже задоволена ) все гарно розповіла ,процедуру зробивши безболісно я навіть невстигла щось відчути з посмішкою лежала і розмовляли ) все пройшло бистро і безболісно ) рекомендую дуже хороший лікар

Нарешті я вирішила повністю написати про свою історію спостереження вагітності і пологів в Рівненському перинатальному центрі. Хоча мені боляче і минуло багато часу, але я хочу розповісти правду, як допомагають в ОПЦ здоровій жінці стати інвалідом і калічать дитину і що пізніше моїй родині довелося пережити. Бо за гарними посмішками із дописів і реклами місцевих ЗМІ стоїть звичайний радянський підхід до породіль, як до розхідного матеріалу, з метою збагачення лікарів, а не допомоги клієнту, який їм платить гроші. Тому, я змушена писати лише факти, які можу підтвердити. Начитавшись позитивних відгуків і реклами місцевих ЗМІ, про чудовий пологовий, який спеціалізується на важких екстрагенітальних патологіях і вирішила спостерігати тут вагітність, так, як попередня вагітність була дуже проблемна.Приїхала гарний ремонт, чистота. Спеціалістом, до якого я попала по рекомендації знайомих, була мила лікар Погребняк Вікторія Василівна. Раніше, коли у мене піднялася дуже висока температура на 4 тижні вагітності, я телефонувала до неї і вона мені допомогла. Звичайно, коли мій стан нормалізувався, я вирішила спостерігати у неї вагітність. Зробила перші аналізи і УЗД. Аналізи показали, що є незначне підвищення рівня глюкози. Пізніше, я перездала аналіз і лікар сказала, що все гаразд. Глюкоз толерантний тест відразу пройти не запропонувала. Здати кров на комбінований пренатальний скринінг, теж не запропонувала, хоча цей аналіз входить в рекомендований, згідно рекомендацій МОЗ, який потрібно робити мінімум 2 рази під час вагітності. На 16 неділі призначила дуфастон для підтримки. Далі по всім наступним неділям зі слів лікаря всі аналізи і УЗД, правда без скринінгу були в нормі. На 25 тижні нарешті був проведений тест толерантності до глюкози, де показало дуже високі показники глюкози. Лікар лише змогла про це сказати на наступному плановому відвідуванні і дала направлення до ендокринолога Прилепи Т. В. В ендокринолонічному диспансері зробили аналіз на глікозильований гемоглобін і вже остаточно був виставлений діагноз гестаційний діабет. Дали рекомендації притримуватися дієти, щоб знизити рівень глюкози в крові. На плановому УЗД у Сосинюк 3.О все в нормі із дитиною. На 35 тижні почався жахливий свербіж шкіри. В мене в попередній вагітності був холестаз і тому лікар, дала направлення на аналізи. Знову підтвердження діагнозу холестатичний гепатоз вагітних. Терапевт ОПЦ Наталія Іванівна призначила лікування: дієта 5, укрлів, біле вугілля, допегіт, канефрон. На 36 тижні мій свербіж лише погіршувався, УЗД у Ковальчук І. І норма, аналізи теж, а те, що в мене погане самопочуття, то нічого страшного зі слів Погребняк, приходьте наступного тижня. Ця схема терапевт, сонолог Ковальчук була на 37,38,39 тижні. Мій стан зі слів гінеколога, терапевта, сонолога Ковальчук був нормальний, вага дитини теж, протипоказів до вагінальних пологів немає.Звичайно я погодилась і написала заяву і згоду на пологи в ОПЦ, яку я навіть толком не читала, я повністю довіряла лікарям, у мене не було ні найменшого сумніву у їхніх діях. Ніяких записів і аналізів в обмінній картці, починаючи із 30-го тижня вагітності і до пологів не було зафіксовано. На 40 тижні вночі відійшли води, схваток майже не було. Зателефонувала до Погребняк вночі, о 23:00, сонним голосом сказала їхати в пологовий. Приїхала в ОПЦ черговий лікар Бузаш А. був здивований, що моя обмінна картка майже пуста, УЗД без висновків.Моє тіло було все роздерте у ранах, медичний персонал запитував, чи ведучий лікар знає про мій стан. Далі мене оглянув черговий лікар було, розкриття 2 см і відправив в родзал.Черговий лікар дуже підтримував, шуткував, враження дуже приємні залишились. В 2 годині ночі приїхала Погребняк заспана в родзал. Нічого не пояснюючи наказала підключити окситоцин і пішла пити каву з акушеркою. В 3 години ночі нарешті весь персонал був в зборі. Почалися жахливі і болючі схватки, я обезсилена, не спала вже 2 доби від нестерпного свербіж. Лікар почала насильно без попередження розтягувати шийку, від болю ледве не втратила свідомість. Далі почався жах, безкінечні схватки без перерви і страшна біль, від болю нічого не розуміла, що відбувається.Знущання і насилля від гіперстимуляції окситоцином продовжувалося 4 години і в 7:05 народився мій син з вагою 4655, синій без жодного звуку. Неонатолог Похилюк О. почала відразу проводити реанімацію і через деякий час, я почула тихий крик дитини. Дитину поклали на столик з підігрівом. Далі Погребняк почала зашивати в мене розриви і проводити чистку. Я прийшла до тями лише через декілька годин. Не могла навіть встати і на каталці відвезли в палату з дитиною. В палаті, не могла сидіти і ходити. Ще в пологовому відчула колючу, ріжучу біль всередині, відчуття стороннього предмету, постійні позиви до туалету. Син був візуально дуже страшний, синьо-жовтий, весь в гематомах, тіло роздуте із всіма ознаками некомпенсованої діабетичної фетопатії, в'ялий і не плакав, склери жовтого кольору. Також я запитала у Погребняк, чому від мене приховали вагу, бо дитина страшна? На це вона сказала, що нічого страшного немає, все ж нормально з її слів. Я сказала про це неонатологу під час огляду немовляти. Неонатолог сказала прийти до неї в кабінет і вирішити це питання. Так, як я майже не ходила, потрібно було йти і шукати кабінет, щоб дати хабар, виконувати свої прямі функціональні обов'язки в цьому закладі не звикли. Після пологів прийшла Погребняк і сказала, що буде проводити огляд. Ледве дійшла до оглядового кабінету і знову болючий огляд, де прозвучав вердикт, що я здорова.В той час я довіряла лікарям і навіть не здогадувалась, через який жах мені ще доведеться пройти. Нас виписали на 3 день, як здорових, так ніхто і не надав допомоги дитині. Вдома стан дитини погіршувався і педіатр дала направлення в стаціонар. Більше тижня в реанімації збивали високі показники білірубіну і нарешті виписали сина додому. Кожного тижня знову за рекомендацією лікаря приходила на огляд після пологів.Мені була приємна її турбота, зараз я розумію, який це був цинізм і бажання вижати останні гроші за непотрібні огляди в моєму випадку. З кожним днем мій стан лише погіршувався. Сильна біль внизу живота, яка не знімалась обезболюючими, опущення матки, нетримання сечі і калу. Мій моральний стан важко описати.З жахом я побігла знову до Погребняк. Вона мене оглянула, сказала робити вправи Кегеля і відмовилась вперше від грошей, більше вона не виходила на зв'язок. Довелося пройти безліч консультацій від інших спеціалістів в Україні і нарешті був виставлений діагноз:Застійні явища в малому тазу(оварікоцеле), опущення матки, цистоцеле, ректоцеле. Необхідна лише хірургічна операція, вправи Кегеля в моєму випадку, те саме, що на аероплані в космос, безкінечні огляди після пологів взагалі були не потрібні. Лікарі лише запитували, чи моя дитина не лежачий інвалід, після таких наслідків, як у мене.Лікарі, які мене оглядали всі стверджували, що всі ці наслідки можна було попередити, адже в мене з моїми патологіями були абсолютні покази до КР, а мені навіть стаціонарної допомоги не надали, а тягнули, ігнорували мої скарги і переконували до 40 тижнів, що все добре. Звернулася до адвоката, де мені порадили шукати гарного хірурга, бо з фальшивими виписками і відсутніми записами під час вагітності нічого довести не можливо. Операція була проведена через 2 роки, бо шукала хірурга, збирала гроші і няню для дитини.Весь час за ці 2 роки, я мучилась від нестерпного болю, постійними позивами до туалету, відчуттям опущених і розірваних органів. Дитину також довелось водити по реабілітаційних центрах і лікувати. Це все потребувало значних зусиль і коштів, включаючи операцію. Остаточний діагноз після операції:лапароскопія, адгезіолізис,синдром Алена-Мастера, оварікоцеле, злуковий процес ОМТ і ОЧП 3ст,передня і задня кольпорафія. Реабілітація була дуже важкою і довготривалою. Через півроку відчула себе нормальною людиною.На даний час, це не останнє моє оперативне втручання, після такої надскладної хірургії в мене залишилися обмеження на все життя, фертильність я втратила. Моя дитина після пологів і вчасно не наданої допомоги в ОПЦ зараз є особливою і має дуже складний діагноз, який потребує постійно дуже дорогої медикаментозної корекції і реабілітації. Також я консультувалася у експерта ендокринолога після пологів.Мій гестаційний діабет не був компенсований, тому дитина мала такий вигляд і вагу при народженні. Чомусь сонолог Ковальчук і гінеколог не бачили на жодному УЗД і планових оглядах, що плід має ознаки фетопатії. В моєму випадку потрібно було призначати інсулін і ретельний контроль рівня цукру на протязі дня. Також обирається консиліумно спосіб розродження при таких проблемах, як у мене. Текст я писала довго, бо так і не можу змиритися із наслідками. На даний час, це не останнє моє оперативне втручання, після такої надскладної хірургії в мене залишилися обмеження на все життя, фертильність я втратила. Моя дитина після пологів і вчасно не наданої допомоги в ОПЦ зараз є особливою і має дуже складний діагноз, який потребує постійно дуже дорогої медикаментозної корекції і реабілітації. Також я консультувалася у експерта ендокринолога після пологів.Мій гестаційний діабет не був компенсований, тому дитина мала такий вигляд і вагу при народженні. Чомусь сонолог Ковальчук і гінеколог не бачили на жодному УЗД і планових оглядах, що плід має ознаки фетопатії. В моєму випадку потрібно було призначати інсулін і ретельний контроль рівня цукру на протязі дня. Також обирається консиліумно спосіб розродження при таких проблемах, як у мене. Текст я писала довго, бо так і не можу змиритися із наслідками. Даний пологовий має гарний імідж, на який я повелася в свій час, а по факту халатність і не дотримання протоколів, на які вони посилаються. Я дуже рада за інших, хто там народжував і в кого все гаразд. В мене вже більше 10 історій із цього пологового, які не мають щасливого фіналу.Лікарі повинні нести відповідальність, а не калічити і вбивати за власні гроші породіль і дітей, створюючи ілюзію безпеки і високої кваліфікації, як заявляють на сайті цього елітного пологового. Моя офіційна заява в місцеве управління ОЗ був папірець, що мої пологи були проведені добре, відповіді про причини мого каліцтва із дитиною, я так і не отримала. Шаблона відповідь для всіх. Так бути не повинно! Дякую всім, хто дочитав і мене підтримує. Сподіваюсь мій досвід комусь допоможе! Нарешті я вирішила повністю написати про свою історію спостереження вагітності і пологів в Рівненському перинатальному центрі. Хоча мені боляче і минуло багато часу, але я хочу розповісти правду, як допомагають в ОПЦ здоровій жінці стати інвалідом і калічать дитину і що пізніше моїй родині довелося пережити. Бо за гарними посмішками із дописів і реклами місцевих ЗМІ стоїть звичайний радянський підхід до породіль, як до розхідного матеріалу, з метою збагачення лікарів, а не допомоги клієнту, який їм платить гроші. Тому, я змушена писати лише факти, які можу підтвердити. Начитавшись позитивних відгуків і реклами місцевих ЗМІ, про чудовий пологовий, який спеціалізується на важких екстрагенітальних патологіях і вирішила спостерігати тут вагітність, так, як попередня вагітність була дуже проблемна.Приїхала гарний ремонт, чистота. Спеціалістом, до якого я попала по рекомендації знайомих, була мила лікар Погребняк Вікторія Василівна. Раніше, коли у мене піднялася дуже висока температура на 4 тижні вагітності, я телефонувала до неї і вона мені допомогла. Звичайно, коли мій стан нормалізувався, я вирішила спостерігати у неї вагітність. Зробила перші аналізи і УЗД. Аналізи показали, що є незначне підвищення рівня глюкози. Пізніше, я перездала аналіз і лікар сказала, що все гаразд. Глюкоз толерантний тест відразу пройти не запропонувала. Здати кров на комбінований пренатальний скринінг, теж не запропонувала, хоча цей аналіз входить в рекомендований, згідно рекомендацій МОЗ, який потрібно робити мінімум 2 рази під час вагітності. На 16 неділі призначила дуфастон для підтримки. Далі по всім наступним неділям зі слів лікаря всі аналізи і УЗД, правда без скринінгу були в нормі. На 25 тижні нарешті був проведений тест толерантності до глюкози, де показало дуже високі показники глюкози. Лікар лише змогла про це сказати на наступному плановому відвідуванні і дала направлення до ендокринолога Прилепи Т. В. В ендокринолонічному диспансері зробили аналіз на глікозильований гемоглобін і вже остаточно був виставлений діагноз гестаційний діабет. Дали рекомендації притримуватися дієти, щоб знизити рівень глюкози в крові. На плановому УЗД у Сосинюк 3.О все в нормі із дитиною. На 35 тижні почався жахливий свербіж шкіри. В мене в попередній вагітності був холестаз і тому лікар, дала направлення на аналізи. Знову підтвердження діагнозу холестатичний гепатоз вагітних. Терапевт ОПЦ Наталія Іванівна призначила лікування: дієта 5, укрлів, біле вугілля, допегіт, канефрон. На 36 тижні мій свербіж лише погіршувався, УЗД у Ковальчук І. І норма, аналізи теж, а те, що в мене погане самопочуття, то нічого страшного зі слів Погребняк, приходьте наступного тижня. Ця схема терапевт, сонолог Ковальчук була на 37,38,39 тижні. Мій стан зі слів гінеколога, терапевта, сонолога Ковальчук був нормальний, вага дитини теж, протипоказів до вагінальних пологів немає.Звичайно я погодилась і написала заяву і згоду на пологи в ОПЦ, яку я навіть толком не читала, я повністю довіряла лікарям, у мене не було ні найменшого сумніву у їхніх діях. Ніяких записів і аналізів в обмінній картці, починаючи із 30-го тижня вагітності і до пологів не було зафіксовано. На 40 тижні вночі відійшли води, схваток майже не було. Зателефонувала до Погребняк вночі, о 23:00, сонним голосом сказала їхати в пологовий. Приїхала в ОПЦ черговий лікар Бузаш А. був здивований, що моя обмінна картка майже пуста, УЗД без висновків.Моє тіло було все роздерте у ранах, медичний персонал запитував, чи ведучий лікар знає про мій стан. Далі мене оглянув черговий лікар було, розкриття 2 см і відправив в родзал.Черговий лікар дуже підтримував, шуткував, враження дуже приємні залишились. В 2 годині ночі приїхала Погребняк заспана в родзал. Нічого не пояснюючи наказала підключити окситоцин і пішла пити каву з акушеркою. В 3 години ночі нарешті весь персонал був в зборі. Почалися жахливі і болючі схватки, я обезсилена, не спала вже 2 доби від нестерпного свербіж. Лікар почала насильно без попередження розтягувати шийку, від болю ледве не втратила свідомість. Далі почався жах, безкінечні схватки без перерви і страшна біль, від болю нічого не розуміла, що відбувається.Знущання і насилля від гіперстимуляції окситоцином продовжувалося 4 години і в 7:05 народився мій син з вагою 4655, синій без жодного звуку. Неонатолог Похилюк О. почала відразу проводити реанімацію і через деякий час, я почула тихий крик дитини. Дитину поклали на столик з підігрівом. Далі Погребняк почала зашивати в мене розриви і проводити чистку. Я прийшла до тями лише через декілька годин. Не могла навіть встати і на каталці відвезли в палату з дитиною. В палаті, не могла сидіти і ходити. Ще в пологовому відчула колючу, ріжучу біль всередині, відчуття стороннього предмету, постійні позиви до туалету. Син був візуально дуже страшний, синьо-жовтий, весь в гематомах, тіло роздуте із всіма ознаками некомпенсованої діабетичної фетопатії, в'ялий і не плакав, склери жовтого кольору. Також я запитала у Погребняк, чому від мене приховали вагу, бо дитина страшна? На це вона сказала, що нічого страшного немає, все ж нормально з її слів. Я сказала про це неонатологу під час огляду немовляти. Неонатолог сказала прийти до неї в кабінет і вирішити це питання. Так, як я майже не ходила, потрібно було йти і шукати кабінет, щоб дати хабар, виконувати свої прямі функціональні обов'язки в цьому закладі не звикли. Після пологів прийшла Погребняк і сказала, що буде проводити огляд. Ледве дійшла до оглядового кабінету і знову болючий огляд, де прозвучав вердикт, що я здорова.В той час я довіряла лікарям і навіть не здогадувалась, через який жах мені ще доведеться пройти. Нас виписали на 3 день, як здорових, так ніхто і не надав допомоги дитині. Вдома стан дитини погіршувався і педіатр дала направлення в стаціонар. Більше тижня в реанімації збивали високі показники білірубіну і нарешті виписали сина додому. Кожного тижня знову за рекомендацією лікаря приходила на огляд після пологів.Мені була приємна її турбота, зараз я розумію, який це був цинізм і бажання вижати останні гроші за непотрібні огляди в моєму випадку. З кожним днем мій стан лише погіршувався. Сильна біль внизу живота, яка не знімалась обезболюючими, опущення матки, нетримання сечі і калу. Мій моральний стан важко описати.З жахом я побігла знову до Погребняк. Вона мене оглянула, сказала робити вправи Кегеля і відмовилась вперше від грошей, більше вона не виходила на зв'язок. Довелося пройти безліч консультацій від інших спеціалістів в Україні і нарешті був виставлений діагноз:Застійні явища в малому тазу(оварікоцеле), опущення матки, цистоцеле, ректоцеле. Необхідна лише хірургічна операція, вправи Кегеля в моєму випадку, те саме, що на аероплані в космос, безкінечні огляди після пологів взагалі були не потрібні. Лікарі лише запитували, чи моя дитина не лежачий інвалід, після таких наслідків, як у мене.Лікарі, які мене оглядали всі стверджували, що всі ці наслідки можна було попередити, адже в мене з моїми патологіями були абсолютні покази до КР, а мені навіть стаціонарної допомоги не надали, а тягнули, ігнорували мої скарги і переконували до 40 тижнів, що все добре. Звернулася до адвоката, де мені порадили шукати гарного хірурга, бо з фальшивими виписками і відсутніми записами під час вагітності нічого довести не можливо. Операція була проведена через 2 роки, бо шукала хірурга, збирала гроші і няню для дитини.Весь час за ці 2 роки, я мучилась від нестерпного болю, постійними позивами до туалету, відчуттям опущених і розірваних органів. Дитину також довелось водити по реабілітаційних центрах і лікувати. Це все потребувало значних зусиль і коштів, включаючи операцію. Остаточний діагноз після операції:лапароскопія, адгезіолізис,синдром Алена-Мастера, оварікоцеле, злуковий процес ОМТ і ОЧП 3ст,передня і задня кольпорафія. Реабілітація була дуже важкою і довготривалою. Через півроку відчула себе нормальною людиною.На даний час, це не останнє моє оперативне втручання, після такої надскладної хірургії в мене залишилися обмеження на все життя, фертильність я втратила. Моя дитина після пологів і вчасно не наданої допомоги в ОПЦ зараз є особливою і має дуже складний діагноз, який потребує постійно дуже дорогої медикаментозної корекції і реабілітації. Також я консультувалася у експерта ендокринолога після пологів.Мій гестаційний діабет не був компенсований, тому дитина мала такий вигляд і вагу при народженні. Чомусь сонолог Ковальчук і гінеколог не бачили на жодному УЗД і планових оглядах, що плід має ознаки фетопатії. В моєму випадку потрібно було призначати інсулін і ретельний контроль рівня цукру на протязі дня. Також обирається консиліумно спосіб розродження при таких проблемах, як у мене. Текст я писала довго, бо так і не можу змиритися із наслідками. На даний час, це не останнє моє оперативне втручання, після такої надскладної хірургії в мене залишилися обмеження на все життя, фертильність я втратила. Моя дитина після пологів і вчасно не наданої допомоги в ОПЦ зараз є особливою і має дуже складний діагноз, який потребує постійно дуже дорогої медикаментозної корекції і реабілітації. Також я консультувалася у експерта ендокринолога після пологів.Мій гестаційний діабет не був компенсований, тому дитина мала такий вигляд і вагу при народженні. Чомусь сонолог Ковальчук і гінеколог не бачили на жодному УЗД і планових оглядах, що плід має ознаки фетопатії. В моєму випадку потрібно було призначати інсулін і ретельний контроль рівня цукру на протязі дня. Також обирається консиліумно спосіб розродження при таких проблемах, як у мене. Текст я писала довго, бо так і не можу змиритися із наслідками. Даний пологовий має гарний імідж, на який я повелася в свій час, а по факту халатність і не дотримання протоколів, на які вони посилаються. Я дуже рада за інших, хто там народжував і в кого все гаразд. В мене вже більше 10 історій із цього пологового, які не мають щасливого фіналу.Лікарі повинні нести відповідальність, а не калічити і вбивати за власні гроші породіль і дітей, створюючи ілюзію безпеки і високої кваліфікації, як заявляють на сайті цього елітного пологового. Моя офіційна заява в місцеве управління ОЗ був папірець, що мої пологи були проведені добре, відповіді про причини мого каліцтва із дитиною, я так і не отримала. Шаблона відповідь для всіх. Так бути не повинно! Дякую всім, хто дочитав і мене підтримує. Сподіваюсь мій досвід комусь допоможе! Нарешті я вирішила повністю написати про свою історію спостереження вагітності і пологів в Рівненському перинатальному центрі. Хоча мені боляче і минуло багато часу, але я хочу розповісти правду, як допомагають в ОПЦ здоровій жінці стати інвалідом і калічать дитину і що пізніше моїй родині довелося пережити. Бо за гарними посмішками із дописів і реклами місцевих ЗМІ стоїть звичайний радянський підхід до породіль, як до розхідного матеріалу, з метою збагачення лікарів, а не допомоги клієнту, який їм платить гроші. Тому, я змушена писати лише факти, які можу підтвердити. Начитавшись позитивних відгуків і реклами місцевих ЗМІ, про чудовий пологовий, який спеціалізується на важких екстрагенітальних патологіях і вирішила спостерігати тут вагітність, так, як попередня вагітність була дуже проблемна.Приїхала гарний ремонт, чистота. Спеціалістом, до якого я попала по рекомендації знайомих, була мила лікар Погребняк Вікторія Василівна. Раніше, коли у мене піднялася дуже висока температура на 4 тижні вагітності, я телефонувала до неї і вона мені допомогла. Звичайно, коли мій стан нормалізувався, я вирішила спостерігати у неї вагітність. Зробила перші аналізи і УЗД. Аналізи показали, що є незначне підвищення рівня глюкози. Пізніше, я перездала аналіз і лікар сказала, що все гаразд. Глюкоз толерантний тест відразу пройти не запропонувала. Здати кров на комбінований пренатальний скринінг, теж не запропонувала, хоча цей аналіз входить в рекомендований, згідно рекомендацій МОЗ, який потрібно робити мінімум 2 рази під час вагітності. На 16 неділі призначила дуфастон для підтримки. Далі по всім наступним неділям зі слів лікаря всі аналізи і УЗД, правда без скринінгу були в нормі. На 25 тижні нарешті був проведений тест толерантності до глюкози, де показало дуже високі показники глюкози. Лікар лише змогла про це сказати на наступному плановому відвідуванні і дала направлення до ендокринолога Прилепи Т. В. В ендокринолонічному диспансері зробили аналіз на глікозильований гемоглобін і вже остаточно був виставлений діагноз гестаційний діабет. Дали рекомендації притримуватися дієти, щоб знизити рівень глюкози в крові. На плановому УЗД у Сосинюк 3.О все в нормі із дитиною. На 35 тижні почався жахливий свербіж шкіри. В мене в попередній вагітності був холестаз і тому лікар, дала направлення на аналізи. Знову підтвердження діагнозу холестатичний гепатоз вагітних. Терапевт ОПЦ Наталія Іванівна призначила лікування: дієта 5, укрлів, біле вугілля, допегіт, канефрон. На 36 тижні мій свербіж лише погіршувався, УЗД у Ковальчук І. І норма, аналізи теж, а те, що в мене погане самопочуття, то нічого страшного зі слів Погребняк, приходьте наступного тижня. Ця схема терапевт, сонолог Ковальчук була на 37,38,39 тижні. Мій стан зі слів гінеколога, терапевта, сонолога Ковальчук був нормальний, вага дитини теж, протипоказів до вагінальних пологів немає.Звичайно я погодилась і написала заяву і згоду на пологи в ОПЦ, яку я навіть толком не читала, я повністю довіряла лікарям, у мене не було ні найменшого сумніву у їхніх діях. Ніяких записів і аналізів в обмінній картці, починаючи із 30-го тижня вагітності і до пологів не було зафіксовано. На 40 тижні вночі відійшли води, схваток майже не було. Зателефонувала до Погребняк вночі, о 23:00, сонним голосом сказала їхати в пологовий. Приїхала в ОПЦ черговий лікар Бузаш А. був здивований, що моя обмінна картка майже пуста, УЗД без висновків.Моє тіло було все роздерте у ранах, медичний персонал запитував, чи ведучий лікар знає про мій стан. Далі мене оглянув черговий лікар було, розкриття 2 см і відправив в родзал.Черговий лікар дуже підтримував, шуткував, враження дуже приємні залишились. В 2 годині ночі приїхала Погребняк заспана в родзал. Нічого не пояснюючи наказала підключити окситоцин і пішла пити каву з акушеркою. В 3 години ночі нарешті весь персонал був в зборі. Почалися жахливі і болючі схватки, я обезсилена, не спала вже 2 доби від нестерпного свербіж. Лікар почала насильно без попередження розтягувати шийку, від болю ледве не втратила свідомість. Далі почався жах, безкінечні схватки без перерви і страшна біль, від болю нічого не розуміла, що відбувається.Знущання і насилля від гіперстимуляції окситоцином продовжувалося 4 години і в 7:05 народився мій син з вагою 4655, синій без жодного звуку. Неонатолог Похилюк О. почала відразу проводити реанімацію і через деякий час, я почула тихий крик дитини. Дитину поклали на столик з підігрівом. Далі Погребняк почала зашивати в мене розриви і проводити чистку. Я прийшла до тями лише через декілька годин. Не могла навіть встати і на каталці відвезли в палату з дитиною. В палаті, не могла сидіти і ходити. Ще в пологовому відчула колючу, ріжучу біль всередині, відчуття стороннього предмету, постійні позиви до туалету. Син був візуально дуже страшний, синьо-жовтий, весь в гематомах, тіло роздуте із всіма ознаками некомпенсованої діабетичної фетопатії, в'ялий і не плакав, склери жовтого кольору. Також я запитала у Погребняк, чому від мене приховали вагу, бо дитина страшна? На це вона сказала, що нічого страшного немає, все ж нормально з її слів. Я сказала про це неонатологу під час огляду немовляти. Неонатолог сказала прийти до неї в кабінет і вирішити це питання. Так, як я майже не ходила, потрібно було йти і шукати кабінет, щоб дати хабар, виконувати свої прямі функціональні обов'язки в цьому закладі не звикли. Після пологів прийшла Погребняк і сказала, що буде проводити огляд. Ледве дійшла до оглядового кабінету і знову болючий огляд, де прозвучав вердикт, що я здорова.В той час я довіряла лікарям і навіть не здогадувалась, через який жах мені ще доведеться пройти. Нас виписали на 3 день, як здорових, так ніхто і не надав допомоги дитині. Вдома стан дитини погіршувався і педіатр дала направлення в стаціонар. Більше тижня в реанімації збивали високі показники білірубіну і нарешті виписали сина додому. Кожного тижня знову за рекомендацією лікаря приходила на огляд після пологів.Мені була приємна її турбота, зараз я розумію, який це був цинізм і бажання вижати останні гроші за непотрібні огляди в моєму випадку. З кожним днем мій стан лише погіршувався. Сильна біль внизу живота, яка не знімалась обезболюючими, опущення матки, нетримання сечі і калу. Мій моральний стан важко описати.З жахом я побігла знову до Погребняк. Вона мене оглянула, сказала робити вправи Кегеля і відмовилась вперше від грошей, більше вона не виходила на зв'язок. Довелося пройти безліч консультацій від інших спеціалістів в Україні і нарешті був виставлений діагноз:Застійні явища в малому тазу(оварікоцеле), опущення матки, цистоцеле, ректоцеле. Необхідна лише хірургічна операція, вправи Кегеля в моєму випадку, те саме, що на аероплані в космос, безкінечні огляди після пологів взагалі були не потрібні. Лікарі лише запитували, чи моя дитина не лежачий інвалід, після таких наслідків, як у мене.Лікарі, які мене оглядали всі стверджували, що всі ці наслідки можна було попередити, адже в мене з моїми патологіями були абсолютні покази до КР, а мені навіть стаціонарної допомоги не надали, а тягнули, ігнорували мої скарги і переконували до 40 тижнів, що все добре. Звернулася до адвоката, де мені порадили шукати гарного хірурга, бо з фальшивими виписками і відсутніми записами під час вагітності нічого довести не можливо. Операція була проведена через 2 роки, бо шукала хірурга, збирала гроші і няню для дитини.Весь час за ці 2 роки, я мучилась від нестерпного болю, постійними позивами до туалету, відчуттям опущених і розірваних органів. Дитину також довелось водити по реабілітаційних центрах і лікувати. Це все потребувало значних зусиль і коштів, включаючи операцію. Остаточний діагноз після операції:лапароскопія, адгезіолізис,синдром Алена-Мастера, оварікоцеле, злуковий процес ОМТ і ОЧП 3ст,передня і задня кольпорафія. Реабілітація була дуже важкою і довготривалою. Через півроку відчула себе нормальною людиною.На даний час, це не останнє моє оперативне втручання, після такої надскладної хірургії в мене залишилися обмеження на все життя, фертильність я втратила. Моя дитина після пологів і вчасно не наданої допомоги в ОПЦ зараз є особливою і має дуже складний діагноз, який потребує постійно дуже дорогої медикаментозної корекції і реабілітації. Також я консультувалася у експерта ендокринолога після пологів.Мій гестаційний діабет не був компенсований, тому дитина мала такий вигляд і вагу при народженні. Чомусь сонолог Ковальчук і гінеколог не бачили на жодному УЗД і планових оглядах, що плід має ознаки фетопатії. В моєму випадку потрібно було призначати інсулін і ретельний контроль рівня цукру на протязі дня. Також обирається консиліумно спосіб розродження при таких проблемах, як у мене. Текст я писала довго, бо так і не можу змиритися із наслідками. На даний час, це не останнє моє оперативне втручання, після такої надскладної хірургії в мене залишилися обмеження на все життя, фертильність я втратила. Моя дитина після пологів і вчасно не наданої допомоги в ОПЦ зараз є особливою і має дуже складний діагноз, який потребує постійно дуже дорогої медикаментозної корекції і реабілітації. Також я консультувалася у експерта ендокринолога після пологів.Мій гестаційний діабет не був компенсований, тому дитина мала такий вигляд і вагу при народженні. Чомусь сонолог Ковальчук і гінеколог не бачили на жодному УЗД і планових оглядах, що плід має ознаки фетопатії. В моєму випадку потрібно було призначати інсулін і ретельний контроль рівня цукру на протязі дня. Також обирається консиліумно спосіб розродження при таких проблемах, як у мене. Текст я писала довго, бо так і не можу змиритися із наслідками. Даний пологовий має гарний імідж, на який я повелася в свій час, а по факту халатність і не дотримання протоколів, на які вони посилаються. Я дуже рада за інших, хто там народжував і в кого все гаразд. В мене вже більше 10 історій із цього пологового, які не мають щасливого фіналу.Лікарі повинні нести відповідальність, а не калічити і вбивати за власні гроші породіль і дітей, створюючи ілюзію безпеки і високої кваліфікації, як заявляють на сайті цього елітного пологового. Моя офіційна заява в місцеве управління ОЗ був папірець, що мої пологи були проведені добре, відповіді про причини мого каліцтва із дитиною, я так і не отримала. Шаблона відповідь для всіх. Так бути не повинно! Дякую всім, хто дочитав і мене підтримує. Сподіваюсь мій досвід комусь допоможе!

3.04.2021 вібулися пологи в цьому пологовому. Перед цим 10 днів лежала на збереженні, пологи почались вночі, коли в мене вже не було взагалі сил і я просила про кесарів, мені відмовили сказавши шо сама зможеш, хоча в обмінній карті писали про завужений таз і загрозу викидня яка була на 24 тижні вагітності. Це було страшенно важко у мене зовсім не було сил і я відчувала що не зможу сама народити але лікар кричав що зможу сама, коли щось пішло не так набігло багато лікарів і вони просто видушували всією силою з мене дитину, розрізали мене і дістали дитя яке не дихало. Мій хлопчик був повністю здоровий всю вагітність родився на 39 тижні з вагою 3200 але вони покалічили мені його! Зараз дитина 27 днів уже лежить в реанімації, лікарі не дають ніяких прогнозів що він навіть зможе жити, кажуть просто чекати і навіть говорити уже не хочуть зімною, постійно кажуть одне й те саме важкий стан і все. Вони придушили мою дитину, видушували її, зробили травму голови. В дитини асфіксія, набряк головного мозку. В заключенні написали обвиття пуповиною щоб зняти з себе відповідальність! Навіть прізвище лікаря що приймав пологи не вказали. Можливо треба було заплатити гроші наперед щоб він зробив той кесарів розтин і не покалічив моє дитя. Що буде з моїм сином тепер невідомо, чи виживе взагалі невідомо. Що тепер робити і як жити невідомо, а для них не звичний випадок.

Якісний та хороший центр...