Церковь Свято-Михайловская

Чудова церква, але шкода, що інтер'єри зіпсуті останеім ремонтом.

Неймовірна краса!!!

Туристична мека Сваляви

Діюча пам'ятка історії! Церква віком понад 600 років.

Діюча пам'ятка історії! Церква віком понад 600 років.

Исторический памятник. Красотища

Пешком идти очень тяжело, так как дорога идет всегда вверх. Когда же пришли церква была закрыта. Очень были огорчены, так как шли сюда почти час.

Исторический памятник. Красотища

Пешком идти очень тяжело, так как дорога идет всегда вверх. Когда же пришли церква была закрыта. Очень были огорчены, так как шли сюда почти час.

Михайлівська церква у Бистрому збудована у лемківському стилі: має високу вежу з бароковим завершенням, стрімке наростання форм від низького вівтаря до вежі, класичну ознаку лемківських закарпатських церков - відкриту галерея з різьбленими стовпчиками довкола бабинця. Вона має бездоганні пропорції, древні довершені форми, захоплюючу взаємодією масивних частин і невеликих елементів. Храм будувався у два етапи. Більшість джерел визнають роком спорудження 1558. З того часу до наших днів збереглися дубові зруби бабинця і нави. Первісно церква стояла на пагорбі Берда вище теперішнього поселення. У 1759 році церкву перенесли на теперішнє місце і частково перебудували. Шатрові перекриття нави і новозбудованого вівтарного зрубу отримали аркові склепіння. Сьогодні храм складається з трьох зрубів різної ширини. Піддашшя спирається на випусти нижніх вінців зрубів. Дахи нави і вівтаря на гребенях увінчані сигнатурками. Над бабинцем підноситься квадратна у плані 15-метрова каркасна вежа-дзвіниця, увінчана аркадною галерейкою та восьмигранною двоярусною бароковою банею. Стіни і дахи покрито гонтом. Інтер'єр занадто модернізовано, але добре збережено іконостас другої половини XVIII ст. Вишуканим ажурним різьбленням відрізняються царські врата із позолоченими та розфарбованими елементами. З кінця 1940 років церква була закрита, а у 1972 році проведено її реставрацію під керівництвом відомого знавця українських дерев'яних храмів Івана Могитича. На початку 90-х років ХХ ст. храм повернули православній громаді.

Зовні церква досить красива. Але інтер’ер дуже осучаснений. Шпалери на стінах церкви-то зайве.

Советую попасть внутрь и вдохнуть запах истории и культуры этих мест.